Потрібно знати
1. Видиме взаємне розташування зір на небі змінюється надзвичайно повільно. Без точних вимірів помітити його впродовж сотень і навіть тисяч років неможливо. Ця обставина дозволила у давнину (зокрема в стародавньому Китаї, Вавилоні, Єгипті) «намалювати» за найяскравішими зорями перші характерні «зоряні візерунки», що отримали назву сузір’я.
2. З 1922 р. під сузір’ям розуміють не групу яскравих зір і навіть не фігуру, яку можна накреслити з їх допомогою на зоряному небі, а певну ділянку небесної сфери з чітко окресленими межами, що охоплює всі належні їй світила і яка має власну назву. Таких ділянок є 88.
3. Оскільки небесна сфера, на якій містяться сузір’я, — явище позірне (уявне, таке, що не існує), то і сузір’я є умовними об’єктами. Насправді зорі, розміщені на певній ділянці небесної сфери, лежать у космічному просторі на різних (часто дуже великих) відстанях одна від одної і не пов’язані між собою.
4. Сучасний поділ небесної сфери на сузір’я здійснено у 1922—1928 рр. згідно з рішенням Міжнародного астрономічного союзу. Більшість назв сузір’їв, які нині використовують — це спадок від стародавніх греків (у творі «Альмагест» Птолемея перелічено 48 сузір’їв). Нові сузір’я з’явилися на небі після перших подорожей європейців у південну півкулю Землі під час великих географічних мандрівок ХVІ—ХVІІ ст., а також після винайдення телескопа (1609 р.).
5. Вигляд зоряного неба змінюється упродовж доби внаслідок обертання Землі навколо осі й впродовж року внаслідок обертання Землі навколо Сонця. Окрім цього, умови спостережень сузір’їв залежать від місяця перебування спостерігача на земній кулі (полюси, екватор, середні широти). Наприклад, в Україні якусь частину з 88 сузір’їв можна спостерігати в будь-який час, бо вони не заходять за горизонт. Ще одну частину сузір’їв можна спостерігати тільки о якійсь порі року. А якусь частину сузір’їв побачити неможливо, бо вони весь час перебувають під горизонтом.
Когда y известного химика Маpковникова спpосили "почемy неpемонтиpyется коpпyс yнивеpситета?", он написал на доске C10H22 C3H7 Ag и yшел. Что он написал???!!!
Мировозрение – это не физика, не химия,
https://www.youtube.com/watch?v=ZUurpsxdMHQ дивитися
Деякі теорії про утворення планетної системи
Окрім відомої вам теорії Анрі Пуанкаре можна говорити про ще деякі:
Теорія Лапласа - 19 століття ( Планети утворилися шляхом відділення кілець від протосонця).
Сванте Арреніус (1905р) - зорі народжуються з туманностей під дією гравітаційного стискання. Згодом, охолонувши, зоря вкривається твердою корою і, "мертва"
рухається у просторі, доки не зіткнеться з іншим небесним тілом. При скісному ударі речовина розбризкується та закручується, утворюючи спіральну туманність. У спіралях відбуваєтьсяконденсація газів та поступове "переродження" цих згустків у планети.
Гіпотеза американських астрономів
Ф. Мультона і Т. Чемберліна - спіральна туманність утворюється внаслідок зближення Сонця з якоюсь зорею. Велетенська припливна хвиля з обох боків призвела до утворення величезних "фонтанів" газу з протилежних сторін. Ці газові маси швидко згущувалися у хмари пилу, з яких росли "планетозималі"- невеликі тверді тіла, що згодом виросли в планети.
Б. Рассел (Англія) ,1935 р. - висловив припущення, що в минулому Сонце було подвійною зорею, один з компонентів якої був розірваний зустрічною зорею і утворив "пасмо", з якого і сформувалися планети.
Фред Хойл (Англія), 1944 р - Сонце було подвійною зорею, один з компонентів якої спалахнув як наднова , скинув газову оболочку і залишив систему... .
Загалом сьогодні можна говорити про приблизну схему в цілому:
Близько 5 млрд років тому у протяжній газопиловій хмарі , пронизаній силовими лініями магнітного поля утворилося згущення - протосонце, яке повільно стискувалося. Інша частина хмари з масою в 10 разів меншою, повільно оберталася навколо нього. Внаслідок зіткнення частинок туманність поступово розігрівалася і сплющувалася в протяжний газопиловий диск. наявне магнітне поле, "намотуючись" на "протосонце" сприяло передачі моменту руху зовнішнім шарам диску.
не астрономия, не биология, не математика,
это нечто гораздо более общее понятие.
Фотометрический парадокс, или почему ночью темно?
Если во Вселенной всюду рассеяны звёзды, которые в среднем излучают приблизительно одинаковое колличество света, то независимо от того, сгруппированы они в галактике или нет, они покрывали бы своими дисками всю небесную сферу. Ведь Метагалактика состоит из многих миллиардов звёзд, и , куда бы мы ни направили свой взор, он почтинаверняка рано или позно натолкнётся на какую-нибудь звезду.
Иными словами, каждый участок звёздного неба должен был бы светится, как участок диска Солнца, так как в подобной ситуации видимая поверхностная яркость не зависит от расстояния. С неба на нас обрушился бы ослепительный и жаркий поток света, соответстующий температуре около 6 000 градусов, почти в 200 000 раз превосходящий свет Солнца. Между тем ночное небо чёрное и холодное. В чём же тут дело?
В своё время были предприняты попытки устранить фотометрический парадокс ссылкой на поглощение света рассеяной звёздной материей. Но в 1937 г. Советский астраном В. Г. Фесенков показал, что это не спасает положения. Межзвёздная среда не столько поглощает свет звёзд, сколько рассеивает его. Таким образом ситуация даже осложняется.
Лишь в теории расширения Метагалактики фотометрический парадокс автоматически устраняется. Поскольку галактики разбегаются, в их спектрах происходит красное смещение спектральных линий. В результате частота, а значит, и энергия каждого фотона уменьшается. Ведь красное смещение – это сдвиг электромагнитного излучения в сторону более длинных волн. А чем болше длина волны, тем меньшую энергию несёт с собой излучение, и чем дальше галактика, тем больше красное смещение, а значит, тем сильнее ослабляется энергия каждого приходящего к нам фотона.
Помимо этого, непрерывное увеличение расстояния между Землёй и удаляющейся галактикой (увеличение видимого объёма вселенной) приводит к тому, что уменьшается объёмная плотность энергии излучения, следовательно уменьшается и колличество приходящих фотонов за единицу времени, а следовательно , и энергии.Следовательно, красное смещение ослабляет излучение каждой галактики, и тем сильнее, чем дальше она от нас находится. Именно поэтому ночное небо остаётся чёрным.
И тут мы получаем ответ на другой вопрос: что было бы если бы Вселенная сжималась?
Если бы сжатие уже длилось по меньшей мере миллиарды лет, мы бы вместо красного смещения в спектрах галактик наблюдали бы фиолетовое. Сдвиг излучения происходил бы в сторону более высоких частот – фиолетовых. Яркость неба была бы не ослаблена , а наоборот, усилена.
В частности, жизнь невозможна на ранних стадиях расширения и на поздних стадиях сжатия.
https://www.youtube.com/watch?v=ZUurpsxdMHQ дивитися
Деякі теорії про утворення планетної системи
Окрім відомої вам теорії Анрі Пуанкаре можна говорити про ще деякі:
Теорія Лапласа - 19 століття ( Планети утворилися шляхом відділення кілець від протосонця).
Сванте Арреніус (1905р) - зорі народжуються з туманностей під дією гравітаційного стискання. Згодом, охолонувши, зоря вкривається твердою корою і, "мертва"
рухається у просторі, доки не зіткнеться з іншим небесним тілом. При скісному ударі речовина розбризкується та закручується, утворюючи спіральну туманність. У спіралях відбуваєтьсяконденсація газів та поступове "переродження" цих згустків у планети.
Гіпотеза американських астрономів
Ф. Мультона і Т. Чемберліна - спіральна туманність утворюється внаслідок зближення Сонця з якоюсь зорею. Велетенська припливна хвиля з обох боків призвела до утворення величезних "фонтанів" газу з протилежних сторін. Ці газові маси швидко згущувалися у хмари пилу, з яких росли "планетозималі"- невеликі тверді тіла, що згодом виросли в планети.
Б. Рассел (Англія) ,1935 р. - висловив припущення, що в минулому Сонце було подвійною зорею, один з компонентів якої був розірваний зустрічною зорею і утворив "пасмо", з якого і сформувалися планети.
Фред Хойл (Англія), 1944 р - Сонце було подвійною зорею, один з компонентів якої спалахнув як наднова , скинув газову оболочку і залишив систему... .
Загалом сьогодні можна говорити про приблизну схему в цілому:
Близько 5 млрд років тому у протяжній газопиловій хмарі , пронизаній силовими лініями магнітного поля утворилося згущення - протосонце, яке повільно стискувалося. Інша частина хмари з масою в 10 разів меншою, повільно оберталася навколо нього. Внаслідок зіткнення частинок туманність поступово розігрівалася і сплющувалася в протяжний газопиловий диск. наявне магнітне поле, "намотуючись" на "протосонце" сприяло передачі моменту руху зовнішнім шарам диску.
Знати: Які планети належать до планет-гігантів; історія відкриття (особливо Нептуна); які їх фізичні дані; особливості (відстані до Сонця, розміри, маса, хімічний склад, температура, рік, доба, поверхня , наявність супутників).
До вашої уваги - рекомендую перегляд
До вашої уваги - рекомендую перегляд
https://www.solarsystemscope.com/ -- Сонячна система. модель.
Сонячна система. Сонце, планети земної групи, планети - гіганти. Супутники планет. Астероїди, комети, метеори, метеорити. Походже ння комет
Гіганти 20 століття
Георгій Антонович Гамов (1904 – 1968), відомий як Джорж Гамов. Фізик – теоретик, астрофізик і … біолог. Перша наукова теорія еволюції зір з термоядерним джерелом енергії, теорія еволюції зір – червоних гігантів, теорія утворення важких хімічних елементів, модель «гарячого Всесвіту» - теорія Великого Вибуху, передбачив існування реліктового випромінювання.
Ейнар Герцшпрунг (1873 – 1967) – датський астроном та
Генрі Норріс Расселл - американський астроном, побудували діаграму спектр – світність.
Джерар Петер Койпер – ( 1905 – 1973) – передбачив наявність поясу тіл у сонячній системі на відстані 100 – 150 а. о. від Сонця пояс Койпера, відкрив Міранду та Нереїду .
Ян Хендрик Оорт (1900 – 1992) – нідерландський астроном, автор теорії протяжної кометної хмари, яка є джерелом комет, що спостерігаються.
Карл Кінан Сейферт (1911 – 1960) – американський астроном. Дослідження галактик та зір.
Тематичні №1.2 знайдете внизу сторінки блогу
Додаткове завдання для підвищення оцінки ви знайдете в "кінці сторінки"
необхідно знати :
Вивчивши тему VI «НАША ГАЛАКТИКА»
• Молочний Шпях - це видима частина Галактики. • Галактика складається із зір, зоряних скупчень, міжзоряного газу, різноманітних полів і випромінювання. Сонячна система належить Галактиці й знаходиться ближче до її периферії, ніж до центра. • У Галактиці є зоряне насепення І і 11 типів. Галактика має добре розвинену спіральну структуру.
Звезда Вольфа-Райе WR 124: машина звёздного ветра
Сонячна система. Сонце, планети земної групи, планети - гіганти. Супутники планет. Астероїди, комети, метеори, метеорити. Походження комет
Переглянути відеофайли: Земля , Місяць.
Туманність поблизу зірки VR Ліри
Астрономія 11кл 11кл https://drive.google.com/open?id=0B9MwJPpUWstgZTdCM05QN3dFWmc
або краще тутВимоги до курсу з астрономії, що потрібно вам знати, критерії оцінювання можете продивитися тут.
АСТРОНОМІЯ - найцікавіша та одна з найзагадковіших наук!
Історичні відомості з розвитку астрономії, вчених ви можете переглянути на цій сторінці, а також тут.
Для допомоги з розділу "Практичне застосування астрономії https://drive.google.com/file/d/0B9MwJPpUWstgeDgyV1VHRlBxZWM/view?usp=sharing" можете переглянути слідуюче. ( тут є відповіді на більшість запитань заліку № 3) Краще користуватися підручником !!!
Зоряне небо. Сузір'я
Тут ви можете розглянути карти зоряного неба, а також будову небесної сфери, системи небесних координат.
Тематична1. питання
Сонячна система. Сонце, планети земної групи, планети - гіганти. Супутники планет. Астероїди, комети, метеори, метеорити.
Відео Земля Походження комет. Місяць
Готуватися до тематичноїТематична2
ЗОРІ
Природа зір. Блиск, колір та температура, розміри, маса, густина, відстані до зір. Подвійні та кратні зорі. Нейтронні, пульсари, чорні діри. Життя зір."Молочний Шлях". Галактики та квазари. Розвиток Всесвіту. Загадки Всесвіту
!!! Тематична 3
Виконується як домашнє завдання, на окремому аркуші, пишеться ( не друкується)! Виконати і здати завдання для груп 76 т, 77 т, 6опр до кінця 2019року
1. Що вивчає астрономія?
2. Назвати основні розділи астрономії.
3. Які об'єкти можна спостерігати на нічному небі?
4. Що таке сузір'я?
5. Навести приклади назв сузір'їв (10-15, без зодіакальних)
6. Що таке зодіак? (розкрити поняття з точки зору астрономії, а не астрології)
7. Чому вигляд зоряного неба змінюється? ( назвати 3 причини)
8. На які групи поділяються сузір'я на зоряних картах?
9. Як відрізняються зорі між собою? (за якими параметрами?)
10. Що таке зоряна величина?
11. Що таке доба, місяць, рік? ( сформулювати спрощені поняття)
12. Що таке сонячна система?
13. Що таке геоцентрична система світу?
14. Що таке геліоцентрична система світу?
15. Сформулювати закони руху планет (закони Кеплера)
16. Одиниці виміру відстаней в астрономії (назвати, надати визначення та їх числові значення)?
17. Що таке І та ІІ космічні швидкості? (без числових значень)
18. Що таке : полюс світу, зеніт, надир, екліптика, небесний екватор, лінія горизонту, кульмінація, полудень ?
Для любителя астрономії адреса (не є обов'язковим) http://space.utema.ru/earth
Вікторина "Космос" (для любителів астрономії, виконання добровільне, але можете отримати оцінку)
Вікторина "Сонячна система" . (для любителів астрономії, виконання добровільне, але можете отримати оцінку)
Для 25 ок, 76,77т, 34кп, 37 е та 6опр, Якщо ви розгадали вже вікторини "Космос" та "Сонячна система" можете спробувати свої сили на "Тести з астрономії"
Комментариев нет:
Отправить комментарий